ГРА — НАЙКРАЩИЙ ВЧИТЕЛЬ
«Тепер ви школярі. Батьки працюють на роботі. А ваша праця — це навчання. Ігри закінчилися. До школи треба ставитися серйозно».
Саме з таких слів часто починається один із найпохмуріших і найнудніших періодів у житті людини — шкільні роки.
Саме з таких слів часто починається один із найпохмуріших і найнудніших періодів у житті людини — шкільні роки.
На уроках гратися не можна. На перервах — можна, але тихо, обережно й без зайвих емоцій.
Удома грати дозволяється тільки після того, як зробив уроки, зібрав книжки й зошити, прибрав у кімнаті тощо.
Багато дорослих вважають, що гра — це десерт після обіду, подарунок за гарну поведінку, винагорода за особливі досягнення.
Для дитини гра — це не розвага й не компенсація за тяжку працю.
Для дитини гра — це спосіб життя, форма існування.
Між словами «дитинство» і «гра» можна поставити знак рівності.
За допомогою гри дитина пізнає себе, своїх близьких і навколишній світ.
У процесі гри вона навчається.
Щойно дорослий каже: «Припини гратися й почни вчитися» — зупиняються обидва процеси.
В основі гри лежать інтерес і задоволення від самого процесу.
Якщо є і перше, і друге — гра завжди результативна: задовольняється інтерес і виникає бажання грати знову.
Щойно ми ставимо на перше місце результат — зникають і інтерес, і задоволення від процесу.
«Вивчи ось від цього рядка до цього!» — не вивчить.
А якщо й завчить, то швидко забуде. Бо нецікаво. Бо немає радості від процесу.
Але якщо той самий віршик розіграти з дитиною за ролями, придумати ігрову дію, поставити мінівиставу — нічого зубрити не доведеться. Дитина запам’ятає його на все життя.
Прибирати в кімнаті щодня — нудно.
А ось грати в маленького принца, який доглядає свою планету, — цікаво.
Та хіба можна весь час гратися? Треба ж колись і справою займатися.
Ви так думаєте із заздрості. Бо вам самим уже «не за статусом» гратися. Хоча, зізнайтеся, дуже хочеться.
Будь-які дії дитини можна і потрібно перетворювати на гру.
Гра — це найкращий у світі вчитель!
Вона навчає:
А якщо ми не будемо приділяти грі увагу або будемо заважати гратися, потреба в ній усе одно знайде вихід. Наприклад, буде грати у віртуальні ігри.
Дитинство не повинно закінчуватися з початком школи.
Кожен урок, із будь-якого предмета, можна побудувати у формі гри.
І тоді до школи наші діти бігтимуть із задоволенням.
Удома грати дозволяється тільки після того, як зробив уроки, зібрав книжки й зошити, прибрав у кімнаті тощо.
Багато дорослих вважають, що гра — це десерт після обіду, подарунок за гарну поведінку, винагорода за особливі досягнення.
Для дитини гра — це не розвага й не компенсація за тяжку працю.
Для дитини гра — це спосіб життя, форма існування.
Між словами «дитинство» і «гра» можна поставити знак рівності.
За допомогою гри дитина пізнає себе, своїх близьких і навколишній світ.
У процесі гри вона навчається.
Щойно дорослий каже: «Припини гратися й почни вчитися» — зупиняються обидва процеси.
В основі гри лежать інтерес і задоволення від самого процесу.
Якщо є і перше, і друге — гра завжди результативна: задовольняється інтерес і виникає бажання грати знову.
Щойно ми ставимо на перше місце результат — зникають і інтерес, і задоволення від процесу.
«Вивчи ось від цього рядка до цього!» — не вивчить.
А якщо й завчить, то швидко забуде. Бо нецікаво. Бо немає радості від процесу.
Але якщо той самий віршик розіграти з дитиною за ролями, придумати ігрову дію, поставити мінівиставу — нічого зубрити не доведеться. Дитина запам’ятає його на все життя.
Прибирати в кімнаті щодня — нудно.
А ось грати в маленького принца, який доглядає свою планету, — цікаво.
Та хіба можна весь час гратися? Треба ж колись і справою займатися.
Ви так думаєте із заздрості. Бо вам самим уже «не за статусом» гратися. Хоча, зізнайтеся, дуже хочеться.
Будь-які дії дитини можна і потрібно перетворювати на гру.
Гра — це найкращий у світі вчитель!
Вона навчає:
- знати й дотримуватися правил,
- спілкуватися з партнерами по грі,
- шукати й знаходити рішення в будь-якій складній ситуації.
А якщо ми не будемо приділяти грі увагу або будемо заважати гратися, потреба в ній усе одно знайде вихід. Наприклад, буде грати у віртуальні ігри.
Дитинство не повинно закінчуватися з початком школи.
Кожен урок, із будь-якого предмета, можна побудувати у формі гри.
І тоді до школи наші діти бігтимуть із задоволенням.